Молочне виробництво на території Львівщини має глибоке коріння, що сягає щонайменше XVIII століття. Галицьке село, завжди тісно пов’язане з аграрним укладом, було джерелом високоякісної сировини для місцевих ринків. Проте не лише сировина, а й самі процеси її переробки, логістика та архітектура молочних підприємств формували унікальну економічну екосистему, яка у різні періоди історії мала вагоме значення для розвитку краю.
Витоки: село — джерело молочного багатства
До початку ХХ століття молочарство у Галичині здебільшого мало напівкустарний характер. Селяни виробляли сир, масло й інші продукти переважно для власного вжитку або продажу на базарах Львова, Дрогобича, Стрия. Основним транспортом слугували вози з бочками або глиняними дійницями. У місті молоко продавали жінки на вулицях, розливаючи його з “бідончиків” у пляшки покупців.
Молочарські кооперативи та перші виробничі будівлі
У міжвоєнний період, за часів Другої Речі Посполитої, в Галичині почали активно розвиватись молочарські кооперативи. Найбільш відомими стали кооперативи у Стрию, Самборі та Львові. Саме в цей період з’являються перші спеціалізовані будівлі молочарень — цегляні споруди з характерними високими вікнами для вентиляції, окремими зонами охолодження та підвалами для зберігання сировини.
Деякі з цих будівель збереглися до сьогодні. Наприклад, стара молочарня на вулиці Замарстинівській, яка колись належала кооперативу «Маслосоюз», донині нагадує про промислову минувшину Львова. Там здійснювали як переробку молока, так і фасування масла та кисломолочних продуктів.
Радянський період: масштаб, стандарти, контроль
У радянські часи молочне виробництво у Львові стало централізованим і масштабним. Створювались комбінати з великою пропускною спроможністю, оснащені технологічними лініями з пастеризації, сепарації, ферментації. Наприклад, Львівський молокозавод №1 обслуговував десятки населених пунктів регіону. Архітектурно це були функціональні бетонні конструкції з великими резервуарами, лабораторіями та автоматизованими конвеєрами.
Якість продукції, хоч і визначалася плановою економікою, перебувала під суворим державним контролем. Це був час, коли молоко у трикутних пакетах стало стандартом, а фраза «свіже зранку» означала щось цілком реальне.
Від спадщини — до нової якості
Здобуття незалежності принесло зміни: багато старих молокозаводів зупинились або змінили профіль. Проте разом із кризами з’явилась і можливість — для створення нових, більш ефективних підприємств. Сучасне молочне виробництво, на відміну від попередніх епох, поєднує в собі найкраще з традицій та інновацій.
Яскравим прикладом цього є торговельна марка “Молочне Диво”, яка виникла у 2010 році з ідеєю поєднання традиційних рецептів та сучасних технологій. Завдяки зусиллям команди фахівців, бренд зміг швидко завоювати довіру споживачів. У 2018 році виробництво було сертифіковане за міжнародним стандартом ISO 22000:2018 (HACCP), що свідчить про відповідність найвищим вимогам безпечності харчових продуктів. Сьогодні потужності підприємства дозволяють переробляти близько 30 тонн молока щодня, а місячний обсяг готової продукції перевищує 450 тонн. Це — вражаючий показник для українського ринку.